Ховається спогад у недрах моїх,
І час пролітає невпинно,
Я з пам'яті спогади вийняти зміг,
У серці моїм червона калина.
Дитинство згадав , як все починалось,
Як я поступово робив перший крок,
Не все як хотів зі мною складалось,
І це мені люди найкращий урок.
Хотів , щоб батьки були мої разом,
Та доля так склалась, що вони не удвох,
Почав довіряти більше я грозам,
Вони і навчили робить перший крок.
Чекав я любові, її там немає,
Чекав я тепла і воно в забутті,
І це мене дуже сильно лякає,
Головне без повторень у моєму житті.
Ні, я вже не маю образи,
І все розумію , чому так було,
Я прошу одне, щоб звучали фрази,
Кохаю тебе, але щоб не згуло.
Не згуло і не згасло наше кохання,
Діти в радості мали змогу рости,
Я плекаю надії на ці сподівання,
Тоді буду мати я спокій в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649819
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.03.2016
автор: Константинов