ЗАБУЛИ БАТЬКА…

Забули  Батька,  його  слова,
Його  повчання,  засторогу,-
Як  пси  скажені  ненаситні
Доконують  її  -  небогу.

Мою  Вкраїну  -  землю  любу,
Що  в  славі  має  процвітати  !
Як  можуть  обранці  народу
Ятрити  душу,  тіло  рвати  ?!

А  Він  ...  молитви  клав  до  ніг,
Тої  УкрАїни  святої,
На  сполох  бив,  будив  усіх,
Він  жив  для  неї,  для  Одної  !

Забути  батька  -  гріх  який  !
Цинізм  -  найвищого  гатунку...
Боюсь  ,хто  справді  тим  слабий...
Уже  не  має  порятунку...

Немає  ліку  збайдужілим,
Жид  не  придумав  такий  лік...
І  плеще  жиденя  в  долоні,
Що  множить  світ  таких  калік...

Чиї  ми  діти  ?  Хто  ми  є  ?
У  себе  й  в  кожного  питаю,-
Більш  не  потерпить  Бог  і  Світ
Отих,  що  хата  їхня  скраю...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649739
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.03.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова