Розмежувала північ вчора і сьогодні,
Дві половинки цілого: було і є.
Ще ночі довгі й по-зимовому холодні
І тиша світло місячне на землю ллє.
Землі ледь-ледь підшерхлої м"яка скоринка,
На ній так чітко залишаються сліди!
А на долоні вічності лежить краплинка,
В якій збираються прожиті мною дні.
Якого кольору краплинка, я не знаю,
А хочеться, щоб чорного в ній майже не було.
Бо колір щастя золотистим уявляю
І колір негараздів не затьмарює його.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: Радченко