Життя - театр, люди в нім - стільці.
Скриплять, риплять, потріскують і гнуться.
І думають, мабуть, лише про те
Як би не впасти чи перевернуться.
І розсихаються, гниють, ламаються,
Згинаються, стирають ніжки вщент.
Зі сточеними червом серцевинами
Стільці прогавили лише один момент.
Хоч все життя несуть тягар на спині,
Хоч уділ їх невдячний та важкий.
Життя театр, на сцені йде вистава.
Тож насолоджуйся допоки молодий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649517
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2016
автор: Назар Куліш