Непрочитане те на листівці,
Як в воді розчиняє усе,
І тече в безодні далеко,
Та зникає там по при все.
Забуваються й йде в невагомість,
Та змарніла від горя душа,
Все для серця долається спокій,
Та повітря в легенях нема.
І звалося певно погину,
Та ще мало в житті я пізнав,
Коли смерть обіймав, ще був сильний,
Та чомусь сильний духом запав.
Опустилися плечі й долоні,
Та мурахи здалось в голові,
Ці думки не дають мені спокій,
Й відривають мене від землі.
Та я пишу і буду писати,
Мов в останнє тримаю слова,
На папері все їх відбиваю,
Мов частиночку свого тепла.
Ну а вам лиш на вибір вбачати,
І хоча б берегти ці думки,
Не картайте себе за всі вчинки,
Що б надалі життям цим іти.
Адже все що було не повторне,
Як би сильно цього не хотів,
Ще не раз те порушить твій спокій,
Та будь сильним лиш просто прости.
Адже вірність дається роками,
Ну а той хто цього не пізнав,
Безперечно що ще не людина,
Адже дійсно іще не кохав.
А.А. Отченко 06.03.16р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко