Мовчить Дніпро,
чайки ячать…
Не чуємо Ревуча.
Чи то зневірились,
чи сплять…
Боги словян на кручах.
Тарасе, де ти?
озовись…
Проснинися наш Пророче.
Нам древніх богів
наверни…
Бо в грудях вже клекоче.
Юдейський бог
в нас віру вкрав…
І душі покалічив.
В нещасних розум
відібрав…
Не рідний бо ж, а відчим.
Щоб як колись згуде
Дніпро…
хай зареве Ревучий.
Підніме хвилю
на крило…
Й розбудить нас Сивучий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649479
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2016
автор: Дід Миколай