Завмерло таїнство в червоній грані,
На подихи останні око зрить.
Отак життя, що все палає зрання,
Надвечір лиш тихенько догорить.
Замре вогонь, обпаде листя з віт,
Таке життя, у нім усе не просто.
Лише душа безсмертна і цей світ
залишаться, немов самотній острів.
І буде так, аж до поки одначе,
Сумна душа засяє наче німб.
Ще прийде хтось і юний і гарячий,
І знов вона поселиться у нім.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649331
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський