[color="#1100ff"][b]Має сонце заглянути в очі,
Має вітер шепнути пророче,
Щоб́ ус́́́мі́́́шка була без причини,
Щоб проміння з душі, з середи́ни...
Не шукати щоб фарб і звуків,
Не блукати в калюжах вулиць-
Я тоді лиш душею воскресну,
Я відчую єством усім ве́сну...
А вони?
Сірість, холод їм не перешкода
Сіре небо - вони увись гордо,
Бо проснулась вони вже - весна,
Бо була вона в них не одна...
Знають: сонце все вище в небі,
Знають: хмари - це теж комусь треба,
Тож такі вони світлі і ніжні,
Чарівні, хоч без снігу підсніжні -
Суть весни...[/b][/color]
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: zazemlena