«Як з’їздив?» - попросила розказати.
«А що тебе цікавить?» - запитав.
«Що бачив в поїзді?» - наважилась спитати.
«Нічний був поїзд. Я всю ніч проспав…
А в тому місті заходив до храму.
За тебе Матір Божу я молив,
До всіх ікон я підходив з свічками.
В Пантелеймона зцілення просив…»
«Здається, я так само вірю в Бога.
Життя нам вічне обіцяв Він дарувати.
Коли закінчиться моя земна дорога,
Не буду горя й болю відчувати…»
Але Роман цей смуток перервав:
«Нам треба повністю і це життя прожити.
Бог кожному своє завдання дав –
Все мусимо для здійснення зробити!»
Та Юля сумно хлопцю відповіла:
«Казала мама, як сердилася на мене.
«Шкода, що я аборт той не зробила» -
Я народилась непотрібною, напевне…»
«Як це жахливо!» - ледве не сказав,
І швидко вирішив він тему поміняти.
Бузковий аромат ідею підказав:
«А можна гілочку бузку подарувати?»
«Так, можна» - радо мовила вона -
«Так високо… Чи зможеш ти дістати?»
За мить уже на лавочці була –
Він з крісла зміг ту гілочку зірвати…
А Юля щиро так аплодувала
Коли бузок врочисто їй вручав.
«Ніхто ніколи» - мило так сказала -
«Мені ще квіти у житті не дарував!»
«От ми удвох здолаємо хворобу!» -
У Юлі вирішив надію пробудити –
«Здоровими повернемось додому –
Щодня я буду квіти приносити…»
«А звідки будеш гроші діставати?»
«Я зможу їх для тебе заробити!» -
Помітив, руки перестали затікати –
«А на концерт дозволиш запросити?»
А ввечері уже в конференц-залі
Акорди знову ті самі лунали.
Грав «Колискову Умки» на роялі –
Вони удвох цю пісню заспівали…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: Finist