Ніжні очі мені нагадали весну
І весняну усмішку її голосну.
Прокидається все оживає живе
І земля одягнеться в квітуче нове.
Заплете сонце ніжне проміння своє,
Я радію кохана, що ти в мене є.
Не було би без тебе ні мрій, ні надій,
Бачу всюди кохана я образ лиш твій.
Полечу разом з вітром в широкі поля,
Де вдихає вологу холодна рілля.
Де протоки річок воєдино злились,
Ми з тобою кохані, як були колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)