Хто це книгу взяв до рук,
Сторінки гортає?
А це любий мій онук
Казочку читає –
З пам’яті, не по складах,
Не навчивсь читати.
Потім спурхне, наче птах -
Й ну штормити хату,
Мов циклон якийсь моря,
Брати світ на щупи.
Та душа його – зоря,
Видно і без лупи.
Любить сонце і квітки,
Златку, маму й тата,
Сіє радість залюбки
Крізь душевні врата.
Златка - сестричка менша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649115
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.03.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)