Кипів Майдан… Лютневий холод злився…
Лишилась влада повністю ума…
Народ стояв… І мерз… І не корився…
Дрібницею була йому зима…
І бетеери, й «тушки», й водомети,
Оскал звірячий в образі ментів –
Їм не спинить дизайнерів, поетів,
Студентів, підприємців… Всі тоді
Зібралися в один кулак, великий,
Зміїне розчавити щоб кубло,
Позбутися страшного справді лиха,
Що Україні тормозом було.
Стояв Майдан за волю, власне право,
За світле завтра й торжество ідей,
Його стремління, і високе, й праве,
Бо ж революція в свідомості іде.
І вже такий народ не подолати,
Ні підкупити, ані залякать,
Він знав: життями багатьма заплатить,
Але заставить владу утікать.
Сьогодні знов Майдан людей скликає
З корупцією вийти вже на ринг,
Потреба в Україні отака є
Позбутись махінації шпарин.
І хоч зима ізнов стоїть надворі,
Це не остудить мозок бунтарів:
Устане молодь, і здорові, й хворі
Проти корупції у владі й хабарів.
Удари серця барабани збудять,
Покличуть знов мільйони на Майдан…
Почне цю справу історичну грудень,
Із владних кабінетів викидать
Заходиться, ламати буде крісла
Під тими, хто забув про людську кров,
І така влада неодмінно трісне,
А запанує Правда і Любов!
15.12.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649063
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 05.03.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)