Коли не потрібен нікому,
Тоді вже ніхто і не дзвонить,
Ніхто не напише ні слова,
Й забуде про всі SMS.
Тоді все затьмариться сірим,
Частково і чорним, і білим,
Й думками усе пролунає,
Самотність одна на тобі.
Та з криком це мало хто чує,
Байдужість одна залютую,
І просто полишивши спокій,
Терзатиме душу твою.
Можливо і більш однозначно,
Та треба лиш бути обачним,
Коли не потрібен нікому,
Плюють всі у душу твою.
Тоді лиш згадають образи,
Можливо правдиві ті фрази,
Котрі не забути ніколи,
Вони гублять душу мою.
А я ще напевно дроблю,
Картаю себе з середини,
Не ціню себе не люблю,
А інколи й не розумію.
Коли не потрібен нікому,
Вже точно ніхто не подзвонить,
Ти просто сам тихо крокуєш,
Самотній по цьому життю.
А.А. Отченко 04.03.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649001
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.03.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко