Мені так ненависно бачити зневагу,
Коли історію моєї Батьківщини,
Всі подвиги її, красу, відвагу,
Роки за буйного цвітіння гетьманщини
Плюють і топчуть, роздирають на частини.
Мені так ненависно бачити ту змову,
Читати, хто сьогодні переміг,
Коли крадуть мою вишневу мову,
Яку катують потім всім на сміх,
Заради верховенства, їхніх втіх!
Мені так ненависно слухати новини,
Що байки теревенять все по світу,
Обману свого топчуть трясовини,
Народ свій викреслили з заповіту,
Що висікли з зернистого пихи граніту.
Мені так ненависно бачити їх очі,
Які жадобою палають і корисно,
Коли народ зухвало кинуть на обочі,
В війну втягнули ще й його навмисно,
Мені — це душу крає...
ненависно...
20.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648945
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2016
автор: Юлія Нова