Мелодія смутку лунає у світі моїм,
Заповнює тишу нестримним криком душі,
Я хочу спокою, та в тиші моїй гримить грім,
Я хочу забутись, та пам'ять не спить у глуші.
Сліди по піску... по воді...по серці...на дні...
Я їх зберегла, як найкращі миті життя,
А грім розриває мій спокій в найкращому сні,
Й не можу знайти я від нього своє укриття.
Вертаюсь назад, на той острів нездійснених мрій,
Прокручую кадри щасливих годин на землі,
Коли я була лиш твоєю, а ти був лиш мій,
Як пальцями малювали майбутнє своє на склі.
Тепер пожинаю я смутком свої плоди,
Не бачу я барв кольорових на літній весельці,
Я йду по піску і малюю свої сліди,
А ти поряд ідеш й залишаєш сліди на серці...
25.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Юлія Нова