Дратуєш,
Вводиш в забуття, скажи,
Хіба немає виходу іного?
Краще поглянь, промов.
Це ліпше за німу байдужість.
З одного боку тобі всеодно:
Ігнор і поглядів відсутність.
Немає вогника в очах, вже
Зникло таке постійне захоплення.
А другий варіант дієсловить так,
Ніби ти просто не розумієш своїх вчинків.
Чи може винна я?
Коли і де, в яку хвилину відбулась фатальна і кінцева помилка?
Які з тих чар подіяли не так?
Сиротонін на лекції... То радості гормон...
"Скажіть, а є гормон печалі?"
Та ні, мовчіть, бо знаю: є.
І він не в проміжному мозку чи у залозі.
Він, мабуть, у душі...
В тій самій, де існує 2 етапи пізнання людей.
Перший - то радість, закоханість, до болю, до жалю відомі метелики у шлунку.
Наступний - розчарування, крах надій, перегнивання решток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: біологія