Жінка-українка врятувала раз
“Сепара” чужого, що прийшов до нас.
Був би він розстріляний –
Жорстко на війні.
Замість несподівано
Стався він живий.
Жінка-українка
Каже до нього,
Що у мене син там
Сторожить село.
Може як зустрінеш,
То тоді не вб’єш.
В війнах густо гинуть,
А тобі авжеж.
Бог тобі дав бонус:
Жити тобі в борг.
Топай, хоронися
До своїх, ти, чорт.
Розкажи все мати.
Хай вона тобі
Скаже не вбивати
На чужій війні…
01.10.2015 Дмитро Дробін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648903
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2016
автор: Дмитрий Дробин