Ти молився богам своїм хижим –
Звісно, вірити можна. І треба.
А повітря весняне і свіже
Ці прохання заносило в небо.
І цвіли абрикоси і вишні,
Заплітаючи запах в основу.
Мовчки вислухав все Всевишній,
І… в відпустку пішов. Безстроково.
Це скінчиться. Йому ж видніше.
А як ні, то така їх доля.
… Молитви розносили миші,
І кидали дощем додолу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Кот Єльпітіфор