Кожна мо́я но́ва закоханість, мов остання сповідь
У роті ні крихти, губи готуюся до причастя
Так, аби потім сказати, ось воно щастя
Зазвичай у мить цю мовчання згнітає
Ні з вуст Бога, ні з тво́їх не отримати схвальність на покаяння
Й очі свічок спостерігають за мною
Чи кроки ті зможу ступити між Богом й тобою
І аркуші чисті злетіли до неба
І восковість слів тільки каже не треба
Ніколи не сплутуй кохання – і сповідь
Кохання – це місце для двох.
Натомість сповідь – тільки твоє.
І навіть якщо Бог у житті тебе тихо веде.
26.10.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648848
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.03.2016
автор: Мар`яна Мисько