«Ікон тут Божій Матері багато…
О Господи, спаси і збережи!
Тут можеш ти свічки придбати…
Святий Пантелеймоне, поможи!»
Десяток цілий він свічок купив,
Ікони Богородиці у храмі відшукав.
До кожної по черзі підходив,
Свічки запалював, молитву промовляв:
«О Богородице, допоможи, прошу,
Ти бідній Юлі цю хворобу подолати…»
Побачив на іконі він сльозу –
То очі стали смуток виливати…
Роман до цього мало вірив в Бога,
В Його він існуванні сумнівався.
Але потрібна Юлі допомога –
За будь-яку надію він чіплявся.
Цілителю Пантелеймону помолився,
Йому останню свічку ще поклав.
І знову Богородиці вклонився,
Із храму вийшов – друг уже чекав.
Рецепт і гроші передав одразу,
А ліки надіслати в клініку просив.
Про себе нагадали метастази
Вже в поїзді. Він мужньо біль зносив.
Всю ніч прокашляв. Аж сусід бурчав,
Що «їздять всякі і заразу тут розносять»
Хустинку вранці вже криваву викидав.
Такого не було у нього досі.
З вокзалу швидко кинувся додому,
Що «добре все» він батькові сказав.
Костюм свій лижний, курточку пухову,
Шкарпетки шерстяні для Юлі взяв.
«Ромашка, повернувся ти?» - зраділа -
«А я все плакала, коли тебе чекала…»
А потім про новеньку розповіла –
Та злякано з-під ковдри виглядала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2016
автор: Finist