Я чула ти її забув.
Швиденько виріс і зазнався,
У небо соколом метнув
Від роду свого відцурався.
Забув любов в її очах
І ніжність роботящих пальців,
Дбайливий трепет у речах
Коли будила тебе вранці.
Забув невидимі слова,
Ті, що душею промовляла,
Коли хворів, мов вартова,
Біля колиски чатувала.
Я чула ти її забув
І моложаву, і стареньку,
Від свого серця відштовхнув
Свою єдину, рідну неньку.
Шануйте матерів своїх
Допоки серце в грудях б'ється!
То Ангел ваш і оберіг,
Що Богом у житті дається!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648717
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.03.2016
автор: Козаковцева Вікторія Володимирівна