Давно в перспективі блукають роки,
А розум - старий і незрячий співець,
Як часто в минуле відходять думки,
Та вічним залишився поклик сердець,
Ми знали, що вітер приніс новину,
Залишивши цвіт пелюстковий в руці,
І знову у спогадах часто тону,
Щоб очі твої врятували в кінці,
Колонами з мармуру, вритими в грунт,
Ставали скрізь течію днів почуття,
Ми втримали долі прихований бунт,
Що люди назвали невірно життям,
Купатися в гіркості сліз не спіши,
До зустрічей наших лишився лиш крок,
Де вічні баталії з криком душі,
Там тихе примирення в світлі зірок,
І човен застряг в акваторії слів,
Що очі розкажуть про нашу любов,
Як солодко гріє у грудях порив,
Та ллється ефірно розтоплена кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2016
автор: VDMK