Да хоть так во, ек гэтой Брыль,
Мы б увіделі стікы штукый!
Шэ й с погодыё назавжды.
От дывысь но: канал Культура Ж.
Шо ж показвае но Жабкы?
І… увдруг… Пётыр Водкін туткы вш!
Ну, а завшы так, шо, ны жыд?
На ыкран вэсь! Дывітэсь, гудуды!
О, благоевы! Да менты ш
Фтіхомірыты можуць Мартышычок.
А ны ты, Головніцкый Мітьк.
Вот Кіріло прэ на Афоны.
Шо ж мы бачым од журналіст.
Го! Заводымо к нэчысць паскудствый:
Вонь сма3ця-ка, в нас гробы!
Фаворіток шэ вдунім дудыкам.
А чаво шчэ, какы царі?
І Горбачова улад вбуцымо.
Бо зь подскакывал до фаінк.
Дэ базіс в вас? А дэ надс3йка?
А! Потым за Словом лізьм!..
Всэ правільно было б в Рыбчыны.
Да Раіскы шэ вмеюць вадзіць.
… ну, в обчым-то, это жізнь.
І надя ль жуков травіть?
Вам дано всё, шо вы попросытэ.
Думать трэба но хоть колы п.
Как вліяет розНузданносць?
Ныц.
Это какчесфіней – дытыктіф.
... бо ж бырозок біс вжэ нафсадыв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648521
Рубрика:
дата надходження 02.03.2016
автор: Кобзар Лаборськый