Професор обіцяв батьків переконати,
Що хлопець в клініці давно перебуває,
Тому почав він дуже нервувати,
Вже навіть ліки сам собі шукає.
«Для Юлі випишу рецепт» - сказав
І сумно на Романа подивився:
«У неї волю до життя не помічав
До того часу поки ти з’явився…»
Коли до дівчини зайшов він попрощатись,
Вона заплакала, руки не відпускала:
«Боюся тут без тебе залишатись!
А раптом я помру!» - і заридала.
Роман відверто правду розказав,
Їй про мету «відпустки» дивної своєї
І на прощання щиро обіцяв
Що буде згадувати перед сном про неї…
Вже вдома з батьком мав розмову,
Щоб той дозволив в банку гроші зняти.
А той поставив лиш одну умову –
Для чого кошти ці потрібні розказати.
Як чоловік він сина зрозумів.
«Вона хоч гарна?» - просто запитав -
«Ти гроші на гастролях заробив –
Потратити лиш ти їх право мав…»
Потім дізнався у знайомих музикантів
Хто на гастролі за кордон зібрався.
І цілу ніч у поїзді плацкартнім
До нього в інше місто добирався.
Цей музикант в консерваторії заняття вів
Тому прийшлося до обіду погуляти
А так, як той неподалік собору жив,
То вирішив Роман до храму завітати.
«Піду поставлю свічку й помолюся» -
Подумав так і несміливо в двері увійшов
Одразу підійшла якась бабуся:
«Минула служба вже. Для чого ти прийшов?»
«Я свічку Божій Матері покласти хочу
За хвору раком подругу мою…»
Від сліз вологими в старої стали очі:
«Ходи синочку, я тобі допоможу…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2016
автор: Finist