Твої очі… Невже блакитні?

Твої  очі...  Невже  блакитні?
Я  не  знала  цього  дотепер.
Ну  невже  це  аж  так  непомітно?
Як  поглянула  в  них  -  світ  завмер.

Голос  твій  забирає  мій  спокій,
В  неспокої  лишає  саму.
Ніби  поряд,  за  декілька  кроків.
Але  я  тебе  не  обійму.

Залишається  тільки  дивитись,  
Я  ж  стороння,  далека  чужа.
І  повік  не  посмію  відкритись,
Бо  чітка  поміж  нами  межа.

Катерина  Макарук
(bard  of  pain)
02.03.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2016
автор: Mysteria