Б"ється чоловік у груди:
"Та знаю я... Повір мені, що я... "
Мабуть, що завше ,так не буде...
В халепі впиниться гординя вся твоя...
І як нізащо тя осудять люди,
Образу в серці спробуй заглушить...
Подумай лиш, що завше, так не буде:
Як прилетів той жаль, так полетить...
Не допусти в житті облуди -
Кохати двох і клястись двом- не смій !
Запам"ятай, що завше, так не буде -
І ні один в житті не буде твій !
А як найкращий друг тебе забуде,
Чи словом в серце вжалить, у саме,-
Побачиш, завше, так не буде
І доля краще піднесе.
І не забудь одне : персони не убуде,
Якщо помилки визнаєш свої,
Бо знаєш, завше, так не буде,
Що ти хороший - інші всі - лихі.
При всьому... не пускай застуди
І черствість в серце ти не допусти...
Як би не було... завше, так не буде ,
За все прийдеться нам відповісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648478
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.03.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова