[b]
Кохання - спалах, мить, вогонь,
Що лічені хвилини
Палає в дотику долонь,
І вибухає з середини.
Коли вже час отой мине,
У серці полинами
Гірчить, здавалося ясне.
Щось коїться між нами…
Метал холодний не тули,
Бо там не буде спайки.
Вогонь погас. Ми там були.
Залишилися лайки.
Не плачте, любі, не кляніть,
Не проливайте сльози,
Образу в серці не носіть,
А киньте поміж грози.
Не стійте, не марнуйте час,
Зачніть вже будувати
Любові справжньої палац.
І не спішіть кохати.
Бо в поспіху усі сліпі.
Любов, то не кохання.
Тому вмирають в боротьбі
Надії, сподівання.
Любов – то є живе дитя.
Поволі виростає.
А виросте – на все життя,
Навіки покохає. [/b]
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2016
автор: Тріумф