Крізь сніги проростають пагони
знов лунають пташині клекоти
я хапаю вустами спраглими
цю весну що ступає знехотя
я ковтаю повітря жадібно
мов напитися прагну веснами
по зимі - почуваюсь праведним
і думками живу воскреслими
зігріваюсь дощами-зливами
як же мало від світу хочемо?!
аби бути на мить щасливими
і навік до життя охочими
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648355
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.03.2016
автор: Хлопан Володимир (slon)