Не шкода плинного часу,
Жалiю за вбитi думки.
Хотiла б у небо злетiти,
Але там самi лiтаки.
Волiю сидiти в печерi,
Лиш би люди поруч були.
Не цi ось, що ходять по свiту,
А справжнi! Де душi живi
Бються, як серце у тiлi,
Долаючи плиннiсть часу..
Хотiла б у небо злетiти,
Але вже бракує часу..
Я вже лiтаком не стану
I крила не вiдрощу..
Лишається бути живою
Людиною в свiтi дощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648203
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.03.2016
автор: Серьезный парень)