Весна ішла з туманами й дощами,
З теплом легким під вогкою пахвою.
Серця людські топила під плащами,
Що в болі-криги вбралися зимою.
Не в самоті ішла – із старшим сином,
Що з Сонцем в парі Березнем хрестила.
Син з вітром бився, що холодив спину,
Спивав калюжі і росла в нім сила.
Весна казала Березню:
- Синочку!
На місяць посаг я тобі вручаю.
Ліси наповни соком і садочки,
Квітки принадь до лугу і до гаю.
Пташок приклич, нехай тепло на крилах
Знесуть у край, щоб всяке лихо скресло.
- Зроблю усе, - сказав, - що в моїх силах.
На те ж бо зріс у Році, мамо Весно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648134
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)