У старості нема причин-
Нема причин, нема провин-
Самотність лиш вкриває душу
Чеканням, що вернеться
Син.
Що ступить на її поріг
Що не забув- хіба ж він міг
Забути мамине тепло,
Усе щасливе, що було
В їх хаті.
На припічку старі каструлі,
В думках її лиш люлі- люлі:
Та колискова, що для нього,
Лунає вічністю в чеканні
Сина свойого.
В чеканні завмирає час,
Де в серці вогник ще не згас-
Той час, а в нім глинЯний світ-
Її старенький заповіт
До сина.
І запах маминого тіла
В якім здається, що зомліла
Уся свята її земля,
Сколисана і працею, й любов'ю-
Це ж бо її життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2016
автор: Леся Утриско