Ні про що мене не запитуй,
Й не розказуй мені казки
Я брехнею давно сповита
Так, що вистачить на віки.
Я любити та вірити вмію,
Чесність й вірність ціную як скарб
Я усе... геть усе розумію-
Підлість й зраду не можу ніяк.
Скільки раз доля градом кидала,
Скільки раз розривалась душа,
Але віра в людей не пропала,
Не навчило нічого життя.
Хоч чекати і вірити звично,
Та, як кажуть, ввірвався терпець,
Бо нічого в житті не вічне
І усьому приходить кінець.
29. 02. 16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648120
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: іванесса