Заздрості не потрібне запрошення
Вона може і зняти взуття перед тим як зайти
Стукати зайве їй, вона завше непрошена
І панацею від неї ти спробуй знайти
Так таки так – посміхаючись, бавиться в такт
Їй приємно в’їдатися у твої сни
І здається, ну ось вже, спочинеш, антракт
І кричиш їй на вухо «Ну, йди»
Але ж ні, подивись. Вона тішиться, мов тая дитина
Їй належить місце всіх королів
Так тихенько влізає під шкіру, в шпарину
І під серцем лоскоче тисячами вогнів
Супротивитись марно, абищо, дарма
Бо цей світ вже давно змішав свої карти
І лунатиме десь порятунком сурма
Та хіба ж ти направду цього варта?
Кажуть у заздрості є друге ім’я
Тільки чи треба його нам знати
Бо як в Едемі спокуса-змія
Надкушене яблуко любить давати
Хай як там буде і як не було
Кожен, напевно, хворітиме нею
Тільки відсоток хвороби давно
Не злікує сила єлею
18.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648107
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: Мар`яна Мисько