Люди губляться в наших кишенях
Як інколи губляться ключі, запальнички, гроші і втома
Бо життя – це суцільна математична невідома
Для розв’язання якої, урешті, бракне сил
Кажуть, що у кожного з нас є своя колекція людей
Сьогодні я візьму тебе на прогулянку, завтра – ось тебе на чай
І на мої часові зморшки мук ти зовсім не зважай
Так, уже відбулася моя місія лялькаря
Спіраловидність міста крутить весною як хоче
А також їй легко вдається блукати тобою по сцені
І обрії вічності здаються зелені-зелені
Але придивись - вони безформено мертві
І я – не я біжу по венах-вулицях міста
Давно вже розгубила арсенал своїх і не своїх людей
І тіло втомлене, немов його зурочили сотні-тисячі очей.
Усіх виснажує ця гра, і пізно рано чи смерть забирає в нас життя…
13.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648103
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 01.03.2016
автор: Мар`яна Мисько