Зерно життя засіяли батьки,
У душу кожної зачатої дитини.
Зернина ця пускатиме ростки,
Тоді, як немовля позбавлять пуповини.
Як вітер вруну гнатиме в поля,
А хмари лебедині дощ дадуть для росту,
Піде у ріст маленьке немовля,
Хоча піднятись у житті ой, як не просто.
Потім «дитя» збиратиме врожай…
На світ до них прийдуть вже інші немовлята.
Тоді життя прикрасить небокрай,
Життя зерно зійде, як урочисте свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648040
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: Віталій Назарук