Зупинись, на мить останніх поцілунків

Зупинись,  на  мить  останніх  поцілунків.  
Зупинись  на  подих  смерті,  каяття.  
Досить  жити  в  мареннях,  грабунках,  
Забуваючи  про  існування  "Я".  
Ти  лети  як  пташка  вільно-вільно,  
Крила  досі  на  тобі  ростуть.  
Зупинись  востаннє.  Як  не  дивно,  
Ти  востаннє  зупинись  ось  тут.  
Піднімаючи  уверх  кістки  і  пір'я,  
Знай:  "Немає  більше  вороття".  
Не  заснеш  і  не  помреш  віднині  
Доки  серце  твоє  в  небесах.  
Закривай  повіки  ширше  й  глибше,
Закривай  реальність  від  очей.  
Від  сьогодні  ти  інакше  мислиш,  
Від  сьогодні  ти  інакший,  Прометей.  
Подаруй  життя  вогню  у  серці  
І  відчуй  усе  чого  ти  досягнув.
Досить  жити,  наче  ти  у  пеклі.  
Ти  у  пеклі.  Досі  не  збагнув?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648019
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: Сновида