Шон Маклех Патрик «Следы на песке»

Шон  Маклех  Патрик

«Следы  на  песке»

(Перевод  Владимира  Туленко)


Следы  на  песке.
Их  оставляли  босые  монахи
В  чёрных  рясах  ночи
И  чередой  дней  в  руках,
Их  оставляли  бородатые  воины
С  белыми  щитами,
Посеребрёнными  мечами
И  клетчатыми  зелёно-чёрными  килтами.
Следы  на  песке:
Их  перечитывал  седой  ворон,
Прищуривая  сверкающий  глаз
От  лучей  жёлтого  ока  небесного,
Что  падало  камнем
В  тёмно-зелёное  море,
Их  заворачивал  ветер,
Так  как  понимал  –  не  стоит
Оставлять  эти  летописи  
На  песке  вечности.
Следы:
Босых  ног,  гвоздистых  сапог,
Деревянных  мокроступов,
Пальчатых  лап,
Когтей  и  копыт,
Усталых  тел,  судорожных  рук  –
Следы  не  песке.
Вас  смыло  море,
Вас  презирали  муравьи,
Падая  в  вашу  бездну,
Убегая  от  муравьиных  львов.
Я  оставлял  их
В  своей  искалеченной  памяти,
Чтобы  написать  о  них  в  книге,
Страницы  которой  –  тоже  песчинки,
Потому,  что  всё  в  мире  –  песок
Разбитых  песочных  часов.



*****

Слiди  на  пiску
Шон  Маклех  Патрик
                                             «Місяць  блідо-медовий  
                                                 ліг  на  сонний  схил...»
                                                                                               (Вільям  Батлер  Єйтс)

Сліди  на  піску.
Їх  лишали  босоногі  монахи
У  чорних  рясах  ночі
З  вервечками  днів  у  руках,
Їх  лишали  бородаті  воїни
З  білими  щитами,
Посрібленими  мечами
І  картатими  зелено-чорними  кілтами.
Сліди  на  піску:
Їх  читав  сивий  крук,
Мружачи  блискуче  око
Від  променів  жовтого  небесного  ока,
Що  падало  каменем
У  темно-зелене  море,
Їх  загортав  вітер,
Бо  розумів  –  не  треба
Лишати  ці  літописи
На  піску  вічності.
Сліди:
Босих  ніг,  цвяхованих  чобіт,
Дерев’яних  мокроступів,
Пальчатих  лап,
Пазурів  та  копит,
Втомлених  тіл,  судомних  рук  –
Сліди  на  піску.
Вас  змило  море,
Вас  зневажали  мурахи,
Падаючи  у  ваші  безодні,
Тікаючи  від  мурашиних  левів.
Я  лишив  їх  
У  своїй  покаліченій  пам’яті,
Щоб  написати  про  них  у  книгу,
Сторінки  якої  –  теж  піщинки,
Бо  все  на  світі  –  пісок
Розбитого  піщаного  годинника.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647998
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 29.02.2016
автор: Володимир Туленко