Коли зайшов до дівчини в палату
З пакетом соку й фруктами в руках,
Як ніжна квітка стала розцвітати
Рум’янцем легким на блідих щоках.
Його появі вона дуже здивувалась:
«Як ти дізнався, що мене перевели?»
«Сказав професор…» Юля засміялась:
«Невже насправді?». Щоки знов цвіли!
«Він хоче, щоб ми дружбу зберігали»
Присів. За руку взяв. Розговорилися…
Сусідки заздрісно на неї поглядали.
«Любов як в казці!» - тихо шепотілися…
За тиждень Юлі трохи краще стало,
Удвох в саду вони могли гуляти.
Навколо вже природа оживала –
Про неї дівчина хотіла розказати.
Знаходила усе нові й нові рослини,
І розповідь про них із уст злітала.
Минали непомітно дня години,
А ввечері знов музика лунала.
А потім гарна новина́ з’явилася,
Що вдало дівчину одну оперували.
Від ліків закордонних скоротилася
Пухлина – без проблем ліквідували.
Ця новина Романа «розбудила» –
Сміливо він побіг у ту палату,
Де дівчина лежала ця щаслива.
З порога прямо вирішив спитати:
«Як ліки ці чарі́вні називаються?
В якій країні можна їх дістати?»
«Пів упаковки в мене залишається»
Вона сказала – «Можу їй віддати.
Ти Юлі друг. Про ваш роман я знаю.
Ці ліки думала професору лишити.
Та раз ти просиш – то не відмовляю.
Я з вами рада щастя розділити…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Finist