Пробач йому! Врятуй цей день од смерті!
Бо сонце плям затемнення не варте.
Образами всі фарби світу стерті...
Але чи мусиш жити так? Чи варто...
Як витанцьовує при шляху вітер,-
не бачити? Не чути співу зливи?
Як до джерел у поле повертає,
ключ журавлів, відважно-незрадливий!
Згадати б нам, коли нестримно юні,
без зайвих запитань дивились ввічі,
приймаючи любов за нагороду...
Поглянь же, милий!...Впало сонце в воду!
Розхлюпалось, розлилось... Що то з нами?
Чому на серці біль тяжкої страти?
Куди йдемо?... Шукати сходу сонця?
Чи заходу, де "нами" вже не стати.
27.02.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647827
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.02.2016
автор: Іванюк Ірина