Слізьми дощу закінчиться гроза
Розгонить хмари теплий добрий вітер
Відповідай за все, щи ти сказав.
Слова, як ніж, й себе нема де діти.
Нема де діти біль і сіль буття
Від себе самого не заховатись.
Ріка життя – то гнів і каяття
І все не так, як малося здаватись.
Здається, все, закінчилось життя!
Глуха стіна, мовчання, біль і туга.
І до буття немає вороття...
Та ось вона- рука надійна друга!
Хто зрозумів, зумів і переміг,
Кому твої надії не байдужі.
За гнів і спів, за відчуття доріг
Я дякую тобі, мій любий друже!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647756
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2016
автор: Олена Бокійчук