Світ повільно гниє, разом із людськими серцями. Я завжди вважала себе пацифісткою, бо який сенс в тому щоб відбирати життя у іншої людини?
Але хіба усіх прямо ходячих створінь які іменують себе людьми можна такими називати?
Сьогодні моя країна потерпає від страшної і безглуздої війни і це безсумніву дуже важлива тема. Жаль тих людей, що гинуть в АТО, жаль їхні сім'ї.
Але є питання, яке турбує мене не менше. Коли якесь створіння якому Бог помилково подарував життя і зробив людиною, починає ставити себе више аніж інші божі створіння.
Люди схаменіться! Коли я чую про випадки так званого Дог-Хантерства, серце обливається кров'ю, і весь пацифізм вивітрюється миттєво. Я готова голими руками поламати пальці тим помилкам природи, що втратили свою людськість. Такі як вони не можуть мати душі, вони не мають права на життя.
Я прошу вас люди, залишайтесь людьми!
Тварини беззахистні і не можуть постояти за себе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Марамі