Знов на жалобне Віче, поминальне,
Народ зібрався вкотре, як колись,
Бо ж сорок днів якраз тепер минає.
Стояв Майдан і щиро люд моливсь
За тих, хто тут боровся у тривозі
За честь і правду – в них немає дна,
Хто йшов не манівцями – по дорозі –
Їх всіх одна мета лише єдна:
Любов до матінки-землі, ота, велика,
Синівська, щира і непоказна,
Здолати здатна найстрашніше лихо,
Таку любов не кожен зміг пізнать.
Стоїть народ і ділить біль утрати,
І в кожнім серці рана ще болить…
Коли ж убивці сядуть вже за грати?
Коли настане та висока мить,
Щоб Україну не жаліли в світі
І не скидались коштами у борг,
Щоб береги Дніпрові славно квітли
І не забув про неньку нашу Бог!
30.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647639
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)