Якась роздвоєність в мені – любов і злоба.
Дивлюсь з підозрою на світ – і він – з-під лоба.
А ще недавно у душі пташа співало,
І сонце в променях ясних мене купало.
Якась роздвоєність – упевненість й зневіра.
Бо фантик з барвами, а місткість – чорно-сіра,
Бо там, де хліб родився, ллється кров солдата.
І як назад цю плівку вже перемотати?
Якась роздвоєність – нема душі спокою.
Стомилась я вести бої сама з собою,
Колючу правду у слабких долонях гріти
І вірить, кинути зернятка - будуть квіти.
Якась роздвоєність - щось мирне і вороже.
О, дай ж мудрості мені і сили, Боже,
Встоятись, витримать, пройти усе, здолати
І прапор істини на щоглище підняти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647560
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)