Диригентка безсонь
чаклує в міжснив’ї
серцями:
Отуманені тіні-скитальці —
в сильце з чебрецями.
Солов’ї…
Солов’ї…
розмолились
в осерді жаги
до нестями
Диригентка каприззя сперевеслює
з терцій і миль.
Розмонашені хмари
бредуть в нікуди —
в позаобрій.
Заблукалась десь ніч
в поміжлунні
дивин.
Ну а ти…
розшамань
це лютневе предгроззя
і запросто так
обігрій
В ручаях
прочарованих
вин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: *SELENA*