(за мотивами)
Кожен вірш, відпливаючи, тоне
У розгніваних сонце-парах,
промінь-пломінь жене їх і стогне,
Випаровує мізерний прах...
Кожен вірш, відпливаючи, гине
У байдужій небесній імлі,
Морок ночі жорстоко поглине,
Все, що світле сіяло в мені…
Тільки зорі, омріяна зона,
Подарують чарівний хітон,
Світлі вірші, як сонячні грона,
не відніме в поета ніхто!
***
«Судьба стиха»
Сергей Бобров
Каждый стих, отплывая, тонет
В разгневанных полдневных парах,
Полдень луч распаленный гонит и стонет,
Испаряя маленький прах.
Каждый стих, отплывая, гибнет
В равнодушную прорубь луны.
Она его не отринет,
Сеть мертвой, жесткой волны.
Вы же, легкие колоссы-звезды,
Вы встречаете радостно его!
И стихов налитые грозды
Не отнимет у вас никто...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647531
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.02.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО