Не іди- десь сказав ти мені,
Не зривай жовте листя у осені,
Ти по наших стежках пронеси,
Мрії наші коханням зрошені.
Зачекай, де в тумані верба
Над водою шепоче сонати,
Біле мливо, шумлива вода,
Притихаючи, зніме шати.
Не пусти у душевні спогади
Божевілля гіркої розлуки,
Надвечірря зіркове моє ти-
Ти- мої найболючіші муки.
Пригадай зорепади нічні
І закоханість в росах ранкових,
Сходу сонця, в цілунках пісні,
Щирість в наших палких розмовах.
Повернись, зачекай та не йди
У розлуку- подругу страждання,
Ти кохання своє поверни
В наші зустрічі з ночі й до рання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Леся Утриско