Ми падали як осіннє листя,
так легко колисав нас вітер.
Все здавалось,ніби сниться,
й ховається твоя усмішка серед квітів.
Ми падали бо зломались наші крила,
пожовкле світло,виблискувало сльози.
Ти розвернула обдерті і косі вітрила,
й без слів,махнула нам не подорозі.
Ми падали ще коли родились почуття,
хоч і нестерпно мріяли торкнутися зірок.
Забули,що мовчить серцебиття,
безплідно розмножали майбуття думок.
Ми падали так ніби все життя,
в очах твоїх побачив я розв'язку.
Насправді падав тільки я,
а ти на себе одягала маску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2016
автор: V1TaL1o