Ніч, білим мереживом пелюсток, лягає на плечі. Ніжним поцілунком закриває повіки і солодко шепоче у темряві пісню кохання.
Ніч. В пристрасті обіймів зникає день. І світяться вогники-світлячки у бурхливому морі думок. Мов зоряний пил на вустах. А вітер почуттів розвіває коси і відносить в поля, в ті, що так далеко за містом. І у шепоті трав можна відчути голос Землі. У небі блакиті побачити колір її очей. Відчути себе живим. Торкнутися, поринути у неймовірний світ сновидінь.
Стрімкою птахою пролетіти над лісом, і вдихнувши свіжість його думок, відкрити своє серце новому дню.
Ніч, білим мереживом пелюсток, лягає на плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2016
автор: Sangre