Коли весь світ стає для тебе катом,
(Таким великим, лютим, бородатим)
Що ще звіриним поглядом на тебе позира
Та, крок за кроком, тихо наближається.
Така у нього тиха, ледь відчутно жахаюча хода...
Така, що навіть сам він, бува, її жахається.
І тут ти бачиш погляд цей звіриний,
Він ріже душу дужче сотні гільйотин по шиї;
Тоді ти й розумієш, що все тут вже проплачено…
І цьому кату заплатили! Робота є – головоріз…
Збагни, що світ, – він не ховається за маскою,
Та його погляд холодніший, ніж холодний ніж.
Зі світом розплачуються поразкою,
А з катом грішми… Ну, а ти – борись,
Щоб не злякатись тіні власної!
Ти кат собі, тому і світ для тебе – лютий кривдник.
Та він не винен, що сам став катом у твоїх очах...
І не кажи, що йому інші заплатили, скинулись по гривні,
Коли з кишені власної ти першим дав йому мідяк...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647174
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.02.2016
автор: Alex Storozhuk