Коли Роман завершив грати,
То Юлі з сумом в голосі сказав:
«От руки перестали б затікати –
Концерт би я тобі подарував!»
Вона в захопленні була така красива,
Та більше грати руки не хотіли.
Тут розповідь почав він неквапливо
Про композитора, якого не хвалили.
Не всі звичайно, а лише батьки,
Які самі теж були музиканти.
Сумні його дитинства сторінки,
Коли не визнають Твого таланту.
Рахманінов все ж визнання добився,
Хоча його і в рамки заганяли.
Талант його всебічно проявився,
Невдачі й критика лиш сили додавали.
Роман це сам прекрасно розумів,
Батьки його також критикували.
В очікуванні похвали він жив –
Вони лише про славу дбали.
Тут Юля його знову здивувала:
«А що, твої батьки такі ж суворі?»
«Такі самі!». А далі запитала:
«Невже нема хоч крапельки любові?»
Та хлопець з сумом щиро відповів:
«Любов мене ця рідко помічає…
Її їм успіх на концертах замінив,
Моя їх знаменитість осліпляє…»
Та дівчина ще більше шокувала:
«Моїм батькам до мене геть байдуже
Вони лише горілку полюбляли.
А мама в клініку приходить рідко дуже…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2016
автор: Finist